ПРИГОДИ РЕПОРТЕРА

Можливо вас здивує такий факт, але єдиним представником Росії на перших Олімпійських іграх сучасності 1896 року в Афінах був уродженець Золотоноші Микола Ріттер. Борець, стрілець і київський кореспондент в одній особі, Микола Сергійович так і залишився на землі Еллади спортивним делегатом, Аж на п’яті, 1912 року, до Стокгольма вибралися: цареві дуже хотілося відзначити новими звитягами 300-річчя Дому Романових. Та краще б і не їхали: «кучеряво» програли германцям у футболі 0:16, летіли разом із кіньми у канави, як бравий підпоручик Карл фон Румпель, на бігових доріжках падали самі і валяли інших… Таке враження, що на старих олімпіадах Ріттер виявився єдиним, кому вистачило розуму не змагатися .

Відкриття Олімпіади 1896 року в Афінах. За участі 241 спортсмена з 14 країн вона тривала лише 9 днів, з 6 до 15 квітня. Найбільше нагород (46) тоді здобули господарі змагань

ЗВИТЯГИ РАДЯНСЬКИХ ЧАСІВ

Черкащани ж повернулися до участі в планетарних змаганнях аж у 1956 році. Власне, на чотири десятиліття поспіль спочатку російські, а потім радянські збірні відсторонилися від них з об’єктивних причин. І ось Мельбурн-56: зоряний час сина шполянської землі Івана Чернявського, який у забігах на 10 та 5 км фінішував шостим і восьмим відповідно. Ніби й не «золоті» результати, та це як подивитися. Річ в тім, що єдине залікове очко, здобуте нашим земляком на 10-кілометрівці, виявилося для збірної й справді «золотим», адже з 622,5 пунктами радянські олімпійці випередили збірну США, а це було ой як принципово.

У 1960-му до Рима поїхав черкаський каноїст-авангардівець Андрій Хімич, та поки-що лище у статусі дублера. І першими наші не стали. Минуло ще 4 роки, і ось воно – осіннє озеро Сагамі, ось він той самий старт двійки каное у складі Степана Ощепкова і Андрія Хімича на 1000 метрів, що став історичним: золота медаль, чимось схожа на саме жовте від дощів озеро олімпійського Токіо-64.

ХХ ігри, Мюнхен, 1972 рік. Черкаський спринтер, динамівець Володимир Атамасьдістається чвертьфіналу у бігу на 100 метрів, але через важку травму вибуває зі змагань. Та без медалей наші не лишилися: вихованець смілянської легкоатлетичної школи Леонід Литвиненко здобуває «срібло» у змаганнях десятиборців.

Заокеанський Монреаль-76 у «територіальному заліку», коли б такий існував, видався б для наших земляків феноменальним. Уродженець кам’янської Грушівки, веслувальник на каное Василь Юрченко на дистанції 1000 метрів стає другим, тож перше «срібло». Тальнівчанка Надія Розгон у складі екіпажу човна-вісімки в академічному веслуванні робить такий самий результат, тож «срібло» друге. У складі жіночої волейбольної дружини вихованка черкаського тренера О. Суркова Лілія Осадча приносить третє «срібло». І, нарешті, уродженка Христинівки Тетяна Захарова, де й минуло її спортивне становлення, у складі збірної СРСР з баскетболу стає чемпіонкою. Три других щаблі і один «золотий»! Такий доробок в медальному заліку приніс би Черкащині 19 командне місце, а позаду б залишилися Ямайка, Австралія, Канада, Південна Корея…

Москва-80. Наших – двоє. Старий знайомий Василь Петрович Юрченко, дарма що йому лише 30: олімпійського призера можна величати й по-батькові, та драбівчанинЮрій Шапочка. І обоє стають призерами. У Василя Юрченка – «бронза» в каное-одиночці, у Шапочки «срібло» у складі екіпажу-вісімки з академічного веслування. Ось так. І хто наважиться сказати, що молода область молотила лише хліб.

Наступні Олімпійські ігри 1984 року у Лос-Анжелесі команда СРСР проігнорувала. Можна сказати – навзаєм, адже американці не виступали у Москві. Цей демарш змушені були підтримати й інші країни соцтабору, винятком стали дружини Китаю, Румунії й Югославії.

Місцем проведення ХХІV Олімпіади стала столиця Південної Кореї – Сеул. Разом з товаришами по екіпажу байдарки-четвірки уродженець Сміли Олександр Мотузенко завоював там срібну медаль. А черкащанка Тетяна Горб у складі збірної з гандболу посіла третє місце й отримала бронзову нагороду. Вона ж стала учасницею наступних ігор 1992 року в іспанській Барселоні, де команда СРСР знову стала третьою.

ЧАС БОРОТИСЯ ЗА НАГОРОДИ

Через 4 роки ХХVІ Олімпіада пройшла в американській Атланті. Самостійними командами були представлені усі держави, що після розпаду СРСР утворилися на його території, а серед них і Україна. Дебют видався блискучим “усіма відтінками” нагород: завоювавши їх 23, у тому числі 9 золотих, наша збірна стала дев’ятою у неофіційному командному заліку. У її складі виступало 4 представники Черкащини: уманчанин Олександр Крикун у метанні молота посів третє місце, матусівський легкоатлет Олександр Багач, який, щоправда, вже представляв Київщину, теж став “бронзовим” у штовханні ядра. Велосипедистка з Черкас Тетяна Стяжкіна виступила в командній шосейній гонці, де посіла 9 місце, а “академічний” веслувальникОлександр Хімич закінчив змагання з 17-м результатом.

Дуже успішно виступили земляки в австралійському Сіднеї 2000 року. На Зелений континент Черкащина делегувала шістьох спортсменів, і двоє з них повернулися з нагородами: гімнаст Валерій Перешкура та велотрековик Олександр Феденко. У фіналі виступила жіноча команда зі спортивної гімнастики, у складі якої змагалася черкащанка Олена Кваша. Дівчата посіли шосте командне місце. До 20-ки найсильніших увійшли також велосипедистка Тетяна Стяжкіна (19 місце) та легкоатлет-багатоборець зі Сміли Олександр Юрков (16 місце). Не потрапив до фіналу призер минулої Олімпіади, уманський молотобоєць Олександр Крикун.

Три наступні Олімпіади – 2004, 2008 та 2012 років – для черкаських спортсменів минули без нагород. В Афінах виступали гімнастки Ірина Краснянська та Олена Кваша, легкоатлет Олександр Крикун та дзюдоїст Віталій Бубон; у Пекіні – Ірина Краснянська, легкоатлетка Олександра Стаднюк та майстер з кульової стрільбиДар’я Шаріпова; у Лондоні – легкоатлетка Юлія Олішевська, снайпери Дар’я Шаріпова та Сергій Куліш, а в турнірі з настільного тенісу змагався Ярослав Жмуденко.

Медалі ХХХІ Олімпійських ігор виготовлені Бразильським монетним двором у кількості 2488 штук різної гідності. Золоті нагороди не містять домішок ртуті, а срібні й бронзові на 30% складаються з перероблених матеріалів. Футляри для зберігання виготовлені з дерева Кордія Гоедла, яке росте у Південній Америці

На Олімпіаді в Ріо Черкащину представлятимуть двоє. Це вже добре знайомий нам Сергій Куліш та метальниця молота з Уманщини Наталія Золотухіна (вона, до речі, готувалася ще до Олімпіади-2008 у Пекіні, але тоді не змогла подолати останній кваліфікаційний етап). Свої змагання стрільці розпочнуть 6 серпня, легкоатлети – і саме метальниці молота – 12 серпня. Тримаємо за них кулаки!

7 фактів про Олімпіади
• Перша давня Олімпіада відбулася у 776 році до нашої ери, остання – у 393 році нашої ери.
• Найбільша перерва між Олімпіадами – 1503 роки. Саме стільки часу минуло між останньою олімпіадою давнини та першою сучасності у 1896 році.
• Олімпіаду, яка відбудеться в Ріо, можна вважати 324-ю, якщо врахувати 293 олімпіади, які проводилися в давнину.
• Перші ігри сучасності мали проводитися 1900 року у Парижі. Таке рішення ухвалили ще 1894 року, проте організатори не стали чекати так довго і вирішили провести першу Олімпіаду вже за 2 роки на батьківщині олімпійського руху.
• 4 січня 1980 року президент США Джиммі Картер оголосив про бойкот ігор у Москві через введення радянських військ в Афганістан. Тому офіційною мовою змагань стала французька, а до столиці СРСР прибуло менше учасників.
• Через бойкот американцями Московської Олімпіади був знищений тираж радянського журналу “Америка”, присвяченого американській олімпійській команді.
• Рішення про чергування літніх та зимових Ігор було ухвалене 1986 року. Це дозволило рівномірно розподілити роботу МОК, витрати та цікавість до змагань упродовж чотирьох років.